Чимало наших краян, мабуть, цікавляться походженням
свого роду, адже бажають знати, ким, наприклад, були їхні пращури. А
своєрідна підказка, виявляється, закладена у самому прізвищі людини.
За твердженнями дослідників, майже 7 тисяч прізвищ «обслуговують»
корінне населення Бойківщини. Вивчаючи дане питання, проаналізовано
походження приблизно 900 прізвищ краян у 30 населених пунктах
Рожнятівщини. Вдалося з’ясувати, що їх значна кількість мають
візантійське, давньогрецьке, давньоримське, правослов’янське походження,
які з часом трансформувалися.
Як свідчить наукова література, в основі прізвища Андрійко, Андріїв, Андрійків – грецьке ім’я Андрій (мужній, хоробрий); Богданов – гр. Богдан (даний богами); Василів – гр. Василь (цар); Володимирів – православ. Володимир (велика влада); Гнатів, Гнатишин – лат. Гнат (вогненний); Данилів, Данилович – давньоєврейське Данило (суддя, бог), Адамович – давньоєвропейське Адам (людина, чоловік); Іванів, Іванків, Іванишин – давньоєвроп. Іван (Ягве – бог, буквально благодать); Лаврів – лат. лавр ( в переносному значення перемога, торжество); Максимів, Максимишин – лат. Максим (в переносному значенні – максималіст); Михайлів, Михайлишин – давньоєвр. Михайло (рівний богові); Олексин – грецьке Олекса (захисник); Павлів – лат. Павло (малий); Пилипів – гр. Пилип (який любить коней); Семків, Семко, Семкович – давньоєвр. Семен (чути, слухати, або той (бог) чує); Федорович, Федорко, Федоренко – гр.. Федір (божий дар); Марків, Марчук – гр. Марко (народжений у марті (березні)); Юречко, Юрчишин, Юрків, Юринець – гр., те саме, що Георгій (хлібороб, плугатар); Яремчук – давньоєвр. (бути високим, Ягве (бог) піднесе).
Побутує думка, що майже кожне прізвище є давньою родовою назвою, вік якої налічує щонайменше 200 років. Чимало з них утворились від давніх слов’янських імен шляхом скорочень – Бал-, Бож-, Бор-, Слав-, Яр-. Так, можливо, виникли прізвища Балицький, Божик, Борович, Славканич, Яремчук тощо.
Спочатку вони означали прізвисько. Окремі мали в своїй основі імена дохристиянського періоду і часто їх підказували різні обставини родинного життя, віра в магічну силу імені, спільною з назвою рослин, тварин тощо. Наприклад, небажаного сина називали Нечай, третій у сім’ї діставав назву Третяк, а шостий – Шестак. До речі, останнє з названих прізвищ може мати походження від імені первісно нехрещеної дитини.
У прізвищах дохристиянського походження відображаються певні риси людей, їх особливості, які характеризують зовнішність і т. д. До таких належать Дикун, Диковицький, Довгонос, Худяк, Мороз, Бігун, Рудий, Куций, Куцій, Півторак… Однак, можливі й інші трактування окремих прізвищ. Наприклад, Великий тлумачний словник сучасної української мови пояснює, що «бігун – той, хто може швидко і легко бігти, бігати…», а також – як «…вісь у дверях, воротах».
Пращури вірили у магічну силу імені, спільною з назвами звірів, птахів, рослин, дерев, надіючись, що це принесе їм успіх. Тому досить поширеними є прізвища Медвідь, Цап, Вовк, Вовчук, Комар, Сорока, Воробець, Бабак, Котик, Хорт, Гусак, Заєць, Зайченко, Орел, Сич, Шпак, Зозуляк, Зозулин, Баран, Барановський, Береза, Дубина, Зубрицький, Козловський, Червак, Кріль, Лисиця, Сеничак, Пугач, Суслик та ін. Деякі з них отримали імена за окремі риси характеру, зовнішність, поведінку тощо.
В часи середньовіччя і пізніше на Рожнятівщині були поширені різноманітні ремесла і промисли: гутництво, солеваріння, ковальство, ткацтво, бондарство, шевство та ін. , про що свідчать прізвища Зварич, Зварун, Бондар, Боднар, Боднарчук, Гутак, Гутник, Коваль, Ковальчук, Кравець, Кравців, Кравчук, Мельник, Мельничук, Мельникович, Рибак, Рибчак, Римар, Римарчук, Слюсарчук, Тесля, Ткач, Ткаченко, Ткачук, Винник, Токарик, Токарчук, Швець, Шевчук, Колісник, Кушнір, Кушнірчук, Олійник, Пасічник, Перевізник, Пекарська, Кухар, Кучер, Ріпей.
Чи не найбільшу зацікавленість викликають прізвища, які походять від етнічної групи «бойки». Як термін, етнографічний регіон Бойківщина появився у ХІХ ст., однак, прізвиська з даною кореневою основою сягають в період середньовіччя. На даний час в районі поширені прізвища Бойко, Бойчук, Бойків, Бойкович, Бойчин.
Як свідчать джерела і судові акти, новоприбулим в село чи місто часто надавали прізвище за місцем їх походження. Отже, вихідці з Гуцульщини поза її територію ставали Гуцулами, Гуцуляками, з Поділля – Поліщуками. Зустрічаються на Рожнятівщині переселенці (в минулому) з інших країн – Угорщини, Польщі, Чехії, Росії (Московії) – Угрин, Поляк, Мазур, Мазуркевич, Ляхович, Шваб’юк, Чех, Чеховський, Москаль, Москальчук, Сербин.
Після захоплення Галичини Австрією у 1772 році польська колонізація до середини ХІХ ст. дещо послаблюється, однак представників польської національності була певна кількість у кожному селі. Найбільше – в Сваричеві, Креховичах, Верхньому Струтині. У переважній більшості це була дрібна шляхта , яка трималася окремо. У Креховичах проживали Волковецькі, Драгомирецькі, Струтинські, Ільницькі… Що цікаво, більшість з них походили з давніх українських родів. Зокрема, Креховецькі та Струтинські до часів визвольної війни згадуються як українська шляхта. Однак, з ХVІІ ст. більшість давніх українських родів ополячились. В силу певних обставин, у ХХ ст. ці прізвища пройшли зворотній процес – українізацію.
Послаблення польської колонізації після розпаду Речі Посполитої в деякій мірі компенсувалася німецькими колоністами, які в переважній більшості були предками ремісників і дбайливих селян. До слова, в селі Рівня і нині зустрічається прізвище Шнайдер, , що у перекладі означає «кравець». Німецькі походження мають Готліб, Кец, Арбайтер, Вольф, Кецман, Шпек та ін. В окремих селах проживають сім’ї, прізвища яких Волошин, Волошинович, Волощук. Досить часто такі прізвища носили українців тих поселень, які жили за волоським правом, а також вихідці з Буковини і Молдавії.
Одним із важливих аспектів життя району були міграційні процеси. Прізвища Козак, Русин, Циган, Юдичева, Турчин та ін. засвідчують про наявність представників інших національностей і регіонів України на Рожнятівщині. В даному випадку можна вести мову і про вплив подій 1648 року та наслідки турецьких нападів.
Частина прізвищ району має релігійне походження. Це – Попович, Попик, Паламар, Богів, Попадюк, Богославець, Богуславець, Божовська, Божик, Владика, Дяків, Дяченко, Христонько… Однак, не виключено, що вони мають й інше походження.
Вихідцям інших населених пунктів спочатку давали прізвиська за місцем походження, які надалі закріплювалися за ними. Так з’явилися Кам’янецькі, Камінські, Креховецькі, Креховичі, Перегіняки, Ясінці, Сваричевські, Краснянські, Липовські, Раковецькі, Струтинські, Лоп’янецькі. Проте щодо окремих прізвищ є й інші трактування. Зокрема, до української шляхти гербу Сас відносили в часи середньовіччя родини родини Креховецьких, Струтинських, Новицьких.
Про те, що процес формування і становлення бойківських прізвищ пройшов тривалий період становлення, свідчать окремі релігійні компоненти, які є носіями означень особи і її соціального стану. Шляхтич, Раб, Рабуцький, наприклад, мають досить давнє походження і вказують на категорії населення краю, а Князевич, Атаманчук, Побережник, Войнович, Урядко, Депутат, Депутович, , Маршалко, Писар говорять про приналежність до місцевої старшини.
Населення Рожнятівщини впродовж багатьох віків було не тільки очевидцем, але й учасником багатьох подій. Про це говорять прізвища Капраль, Смоляк, Джурин, Гайдук, Пушкар, Сагайдак. Такими, що пов’язані з музичним мистецтвом, вважаються Скрипка, Співак, Музичин, Дудин, Дутка, Цимбалістий, Бубнюк.
Поряд із прізвищами досить поширеним вважається явище, коли людей називають «по вуличному». Однією з причин може бути місце проживання, яке згодом сформувалося завдяки мікротопонімам. Так виникли Долинчуки, Жолобаки, Дубровні, Горани, Горблянські, Полянські.
Виникає логічне запитання, коли саме прізвища були закріплені офіційною владою. Є висновки, що керуючись юридичними міркуваннями, а також з метою стабілізації прізвищ як спадкових родових назв, саме австрійський цісар Йосиф ІІ спеціальним декретом від 1 листопада 1780 року закріпив прізвища населення імперії. Даний документ зобов’язував кожну родину мати стабільне прізвище і передавати його нащадкам.
Деякі науковці переконані, що прізвищами ставали частіше слова, які належали місцевому лексикону. Серед них – архаїзми, діалектизми, екзотизми і навіть варваризми. У ХVІІІ ст. прізвищами ставали прізвиська, хресні імена, іменування особи за батьком, матір’ю, чоловіком, дружиною. Таким чином, у 1672 р. у Небилові уже були Сенюки, а в Перегінському, наприклад, проживали Головачки, Коріні (у значенні «рід, предки»), Костурі, Коцани, Країло, Кулики, Курії, Лесюки, Липаї, Марцини, Писарі, Романки, Савчини, Савчуки, Скрипки, Сорохмани, Сорочаки, Стрижаки, Федоришини, Халуси («ласуни»), Ясінські та Яцики, а в сусідньому Небилові – Костюки, Романюки, Пулики, Якимчуки, Якиміви. Мешканцями інших сіл того часу були: в Князівському – Легуни, Хабалі, у Ясеновці - Матіїшини, Угрини, Хабалі, в Іванівці – Попівняки, у Сливках – Федоришини, Юрчишини, у Лецівці й Дубшарі – Лахмани, Шпиль чини, Шпилеї, в Ціневі – Олексини, Романишини, а в Рожнятові – Черленюк. Часто траплялися в Липовиці Горблянські, у Суходолі – Гайдуки й Петришини, в Лугах – Федорани, Ціпанюки, в Ілемні – Кохани, Микуляки, Пазяки, Плищини, Шляхтини, у Спасі – Олейники, Петришини, Свищі, Федорани, у Грабові – Сюсько, у Лоп’янці – Ленько, Маринець, Сюсько, Тріщ, Яцків, у Верхньому Струтині – Петришинець, Ткач, Якимів, Спаський.
У науково-дослідній літературі згадані окремі жителі, які мешкали у 1819 р. в селах Підсухе (Котіль), Ілемні (Леков), Сливках (Приймак), Нижньому Струтині (Раковецький), Верхньому Струтині (Струтинській), Небилові (Сеньків, Тимчук), Перегінському (Слюсарчук).
Аналіз походження прізвищ дає можливість констатувати, що найбільшу частину на Рожнятівщині становлять ті, які походять від християнських імен. Можна стверджувати, що територія району була досить заселеною, а на процес формування системи прізвищ мали вплив різні чинники: колонізація краю, війни і татарські набіги, міграція населення, розвиток ремесел і промислів, сільського господарства тощо. Отже, в прізвищах бойків Рожнятівщини є чимало реліктових компонентів, в яких закодована цінна інформація про матеріальну і духовну культуру краю.
